Трафаретний друк

3В 1907 році англієць Самуель Сімон офіційно запатентував трафаретну технологію. В основному метод Сімона використовувався для друку високоякісних авторських шпалер чи нанесення зображення на шовкову тканину чи льон. Відповідно його продукція була доступна лише для багатого прошарку суспільства.

На початку 20 століття трафаретний друк пройшов додаткові вдосконалення через те, що декілька друкарів почали експериментувати з фотореактивами. Рой Бек, Чарльз Петер та Едвард Оуенс вивчали різні хімічні сполуки та експериментували з ними , внаслідок чого отримали емульсію для створення фоточутливого трафарету. Ця трійка дослідників зробили революцію в галузі комерційного трафаретного друку.

1Більшість технологій трафаретного друку вважались “ринковими секретами” до середини 20 століття. Це було до того часу, як на початку 1960-х ця технологія друку не стала так званим “мейнстрімом”. Яскравим прикладом є Енді Ворхол, який доніс трафаретний друк широким масам своїм барвистим трафаретом Мерлін Монро.

2В 1960 році американський підприємець, митець та винахідник Майкл Васілантон винайшов та запатентував багатоколірну трафаретну машину. Початково вона використовувалася для нанесення логотипів та інформації на одязі для боулінгу. Згодом ця технологія дуже швидко почала використовуватись для друку на футболках. Його патент отримав ліцензію багатьох виробників, внаслідок чого з’явився бум на виготовлення футболок з принтом, а трафаретна машина стала найпопулярнішим обладнанням для виконання такого друку. Навіть зараз трафаретний друк на одязі займає більше половини трафаретної індустрії в США.